Впровадження мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) на гектар землі в Україні варто було ю відкласти на рік.

Таку думку висловив старший проектний менеджер із земельної реформи Офісу реформ КМУ, доктор економічних наук Андрій Мартин.

Він нагадав, що діюче законодавство передбачає, що з 2023 року власникам або користувачам земельних ділянок треба буде починати сплачувати мінімальне податкове  зобов’язання за свій пай. Якщо земельна ділянка не перебуває в офіційній оренді, тоді сплачувати МПЗ доведеться її власнику. У кого ж є офіційний договір оренди – за того сплачувати має орендар, каже експерт.  

“Звичайно, в умовах війни новий податок однозначно викличе обурення у частини власників паїв, яким відтепер доведеться його сплачувати. Як бути? Повністю відміняти МПЗ я би не радив, але якби я був політиком, то розглянув би доцільність перенесення МПЗ на рік. Наразі за 2022 та 2023 МПЗ не сплачуватиметься лише за земельні ділянки, що розташовані на окупованих територіях та територіях, де ведуться або велися бойові дії, а також за ділянки, що засмічені вибухонебезпечними предметами або на яких розміщені фортифікаційні споруди”, – вважає Андрій Мартин.

За словами Андрія Мартина, питання відтермінування сплати МПЗ, звичайно, є політичним.

«У парламенті наразі немає ініціатив щодо відтермінування МПЗ. Проте слід пам’ятати, що наразі в Україні близько 30 % орендованих земель перебувають у «сірій» оренді – використовуються аграріями неофіційно, а розрахунок із власником паю відбувається готівкою чи у натуральній формі (наприклад, зерном). Це дозволяло таким «орендарям» економити на податках до місцевого бюджету. Із введенням МПЗ власнику паю, що офіційно не переданий в оренду, доведеться сплачувати в середньому 1,5 тис грн у бюджет громади, тобто за середньостатистичний пай потрібно буде викласти близько 6 тис грн. Для орендодавців та орендарів, які чесно сплачують податки, нічого не зміниться – введення МПЗ не повинно призвести до збільшення їх податкових зобов’язань», – говорить він.