Для фермерів головне — найвигідніше продати зерно, для трейдера — найвигідніше купити. В умовах повномасштабної війни це своєрідне цінове протистояння лише загострилося. Головним фактором у взаємодії фермера з трейдером є ціна. При цьому переважна кількість аграріїв діє за формулою «гроші вперед». Про це розповів керівник аграрного напряму компанії «Лігрет Трейдинг» Михайло Тимощук в інтерв’ю на Latifundist.com.

«Звичайно, в нормальних умовах, передплата стимулює фермера до більш тісної співпраці з трейдером. Проблема в тому, що ситуація, коли фермер продає своє зерно на межі збитковості, а трейдер несе непомірні ризики, апріорі ненормальна. А сьогодні, на жаль, це типово», — зазначив трейдер.

Як пояснив Михайло Тимощук, за два роки війни в Україні дуже мало залишилось як фермерів, так і трейдерів, які тримають своє слово за будь-яких умов.

«Свіжий приклад із життя: минулого тижня ми тричі спілкувалися з одним з наших партнерів-фермерів, на його вимогу кілька разів повертались до вже досягнутих домовленостей і підіймали ціну. Поторгувалися, зійшлись на ціні, зафіксували домовленості, скинули договір, запропонували перерахувати фермеру передоплату», — розповів Михайло Тимощук.

Проте ринок росте і наступного дня фермер захотів збільшити ціну.

«Ціна на 100 грн більша. Або підіймайте, або вибачайте». Підняли. Кажемо: «Підписуйте договір, ми готові відвантажувати зерно». А у фермера то світла немає, то бухгалтер захворів. А через день він каже: «Давайте ціну ще на 150 гривень піднімемо». Отак три дні підряд ми підіймали ціну. А коли він і на четвертий  день сказав «Давайте ще на 150 грн піднімемо», терпець урвався, і ми з ним попрощались», — додав трейдер.

Він пояснив, що зазвичай фермер тримає у себе зерно ще декілька днів, потім дивиться, хто з потенційних покупців і трейдерів пропонує найкращу ціну — аж поки йому сильно не припече і не знадобляться гроші, або знадобиться терміново вивезти зерно. Тоді він обирає найкращі умови які в нього є.

Проте у кожного з учасників ринку сьогодні є своя правда, і кожен намагається захистити власні інтереси.

«Останні два роки для більшості фермерів — це голодні роки. Ціни на ринку впали майже вдвічі-втричі. До війни ціни на ту ж кукурудзу CPT доходили до $270-280, а потім впали до $110. І фермер, звісно, розуміє: якщо він усіма правдами і неправдами не буде вижимати від продажу врожаю максимум можливого, є вірогідність, що до наступного сезону він просто не дотягне», — підсумував Михайло Тимощук.