Виробництво якісного корму починається задовго до процесу заготівлі – з вибору поля і попередника для вирощування.

Незалежно від культури, яку ви плануєте вирощувати для виробництва корму, спочатку потрібно обрати поле. Тут важливу роль відіграє якість ґрунтів і профіль поля, особливо, якщо плануємо вирощувати культури для заготівлі сінажу чи сіна. Значну проблему створюють круті схили. Тут існує ризик отримати зріджений травостій, змивання внесених добрив та ерозію ґрунту, а також проблеми із рухом кормозаготівельної техніки, зокрема, з налаштуванням косарок, ворушилок та валкувачів.

На фоні різкого зростання ціни на добрива багато аграріїв шукають різні варіанти використання органічних добрив. Здебільшого це гній і його рідка фракція – гноївка. Багато господарств отримують досить добрий результат, але тут виникає ще більше запитань. Особливо важливим є період і механізм внесення гною.

Результати досліджень ґрунту на кількість спор клостридії на полях пригосподарської території, або, простіше кажучи, на тих, де постійно вносять органічні добрива з ферми, показали, що саме там міститься в рази більше спор клостридії, ніж на полях, на яких довгий час не вносили органічні добрива.

Гній містить багато спор клостридії, і якщо ми вносимо його поверх рослин, які ростуть на полі, або їх кореневищ, то цим самим проводимо додаткове обсіменіння цих рослин спорами. Тут варто зважати на те, що клостридія на сьогодні є одним із головних ворогів для наших тварин і дуже часто стає основною причиною псування основних культур.

ІН’ЄКЦІЇ ГНОЮ

Багато українських аграріїв розповідають, що часто бачили, як на європейських та американських фермах рідку фракцію гною вносили безпосередньо поверх посівів багаторічних і однорічних кормових трав. Таким чином, неглибока дискова ін’єкція гною є відносно новою технологією на північному сході США; вона використовується в системах без обробітку для внесення гною з мінімальними порушеннями ґрунту. Цей спосіб потребує більше енергії, більше пального, він повільніший, ніж традиційне розкидання. Порівняно з поверхневим, ін’єкційне закачування гною покращує ефективність використання азоту (N) за рахунок зменшення випаровування аміаку (NH₃), ослаблення запахів та зниження втрат поживних речовин (N і P).

Досить цікаві дослідження, які провели науковці Пенсільванського університету José P. Castaño-­Sánchez, Heather D. Karsten, C. Alan Rotz, були опубліковані у 2022 році. Їх результати засвідчують, що подвійний посів і внесення гною в ґрунт за допомогою ін’єкторів зменшили загальні втрати азоту (N) на 12–18%, а фосфору (P) – на 16–19%. Використання ін’єкцій гною зменшило втрати аміаку (NH₃) в полі на 85% порівняно зі стратегією поверхневого розкидання. Внесений у ґрунт гній втрачав розчинного фосфору (Р) на 77% менше, ніж розкиданий на поверхні.

ЕФЕКТИВНИЙ ТАНДЕМ

На північному сході США 10% загальної площі всіх посівних угідь регіону нині засівають двічі. Озиме жито, за яким висівають кукурудзу, є найпоширенішою комбінацією, яка становила понад половину сівозмін озимого жита та кукурудзи 2010 року.

В умовах України ця схема не завжди спрацьовує. Потрібно обирати культуру, виходячи з наявності вологи у ґрунті на період сівби та типу кореневої системи культури, яка буде після жита. Часто висівають соняшник, сою, кукурудзу чи гречку. Гарним варіантом є цукрове сорго або сорго­-суданковий гібрид, якщо є потреба в додатковій кількості корму. Втім, завжди вирішальним залишається рівень вологи у ґрунті.

Аналізуючи досвід вирощування жита в різних кліматичних зонах США, науковці відзначають, що врожай кукурудзи після «подвійного висіву» жита був на 10–12% меншим через затримку з сівбою кукурудзи та потенційно меншу вологість ґрунту під час посівної. Проте дослідники прогнозують збільшення врожайності кукурудзяного силосу та зерна у майбутньому завдяки збільшенню фіксації вуглекислого газу (CO₂) і покращенню ефективності використання води на фоні зміни клімату та селекційних напрацювань.

Використання системи «подвійного висіву» компенсувало зниження виробництва кукурудзяного силосу, створюючи потенціал для більшого виробництва кормів. Системи силосування жита та кукурудзи у двох польових дослідженнях у Пенсильванії підвищили загальне виробництво кормів на 20–44%. Завдяки вищому показнику сирого протеїну і перетравності НДК в житньому силосі витрати на закупні корми знижуються на 20–25%.

Водночас польові дослідження озимих однорічних рослин із подальшим висівом кукурудзи на силос в інших регіонах на півночі США засвідчили більшу або таку ж саму загальну продуктивність корму. Подібні результати отримують і в Україні – в зоні достатнього зволоження.

Сівба кукурудзи після гібридного жита на силос відбувається на два тижні пізніше порівняно із традиційними строками, що обумовлено довшим перебуванням жита на полі для отримання високої врожайності. Для сівби використовують гібриди кукурудзи з низьким ФАО, щоб компенсувати коротший вегетаційний період. З використанням технології «подвійного висіву» збирають менше кукурудзи на силос або багаторічних трав на сінаж, але отримують більший обсяг кормів і залучають менше орних земель для задоволення потреб стада в кормах. Американські дослідження показали, що коли жито збирали на 7–10 днів пізніше від закінчення традиційних термінів сівби кукурудзи, значне накопичення активних температур для рослин гібридного жита призводило до збільшення біомаси жита в 1,4–3,6 раза. Тобто, якщо гібридне жито скошене на 7–10 днів раніше, його врожайність зменшується вдвічі.

ВПЛИВ УДОБРЕННЯ

На врожайність жита впливають спосіб і термін внесення гною. У середньому внесений і загорнутий у ґрунт гній до сівби давав на 7,0% більший урожай, ніж поверхнево розподілений без загортання. При цьому післясховове ін’єкційне внесення рідкої фракції гною давало в середньому на 5,5% більший урожай. Це підвищує використання поживних речовин гною рослинами. Тому тут можна рекомендувати внесення гною до посіву із його загортанням у ґрунт, а вже після отримання сходів провести додаткове ін’єкційне внесення рідкої фракцію гною.

Ми завжди маємо розуміти, що урожай і поживність кормових культур залежать від того, наскільки вдалося забезпечити рослини поживними речовинами. В Україні під оранку гній загортається на 25–27 см углиб, тому на рослини, які тільки починають формувати кореневу систему, він не має значного впливу.

Також слід брати до уваги, що для доступності поживних речовин із гною має бути оптимальна температура для роботи мікроорганізмів, які його ферментують. Тому в разі скошування гібридного жита на силос у фазі прапорцевого листка ефект від внесеного гною під оранку зберігатиметься лише впродовж двох тижнів перед скошуванням і жодним чином не стимулюватиме весняне кущіння та розвиток самих рослин.

Найкращий варіант для стимулювання весняного кущіння – внесення 250–300 кг аміачної селітри на один гектар. Врожайність житнього силосу формується залежно від висоти і густоти рослин, тож саме азотне живлення допомагає отримати високу врожайність.

Гарних врожаїв та переможних вам рішень!