Зазвичай потреба у внесенні калію під культури визначається за допомогою аналізу ґрунту й наявності у номі цього елементу. Однак фахівці вважають, що такої інформації недостатньо і потрібен також аналіз тканин рослин на концентрацію К.

Фермери, як правило, приймають рішення про внесення калійних добрів відповідно до аналізів ґрунту та усталених знань про потреби в цьому елементі конкретної культури, яка вирощується на полі.

Однак такий аналіз роблять раз на декілька років, тоді як експерти вважають, що ця одноразова оцінка може потребувати моніторингу, постійного тестування, щоб переконатися, що вона залишається актуальною для кожного конкретного типу ґрунту та протягом багатьох років між відбором проб.

Проте польові тести на достатність K мають відповідати низці основних вимог. Зокрема, його має бути легко й недорого виконати і він має дати достовірну відповідь щодо достатності/дефіциту.

Крім того, час проведення тестів має бути таким, щоб аграрії могли вчасно відреагувати. І, нарешті, тестування має дати основу для управління калійним живленням, що забезпечує високий рівень успіху.

Основним методом моніторингу рівня калію та виявлення дефіциту зазвичай є візуальна оцінка.

Що стосується поживних речовин загалом, очікувати, поки симптоми дефіциту стануть видимими, може бути надто пізно, оскільки культури можуть виглядати добре підживленими, але все ще відчувати дефіцит елементів.

За дефіциту калію порушується кілька процесів. 

Низький вміст калію пригнічує активацію ферментів, роблячи рослини більш сприйнятливими до атаки збудників грибкових хвороб.

Порушення активності продихів призводить до поганого контролю над газообміном, впливаючи на фотосинтез і контроль води, роблячи рослини більш сприйнятливими до стресів через посуху, мороз, поглинання води та засолення ґрунту.

Низький К також погіршує обмін протонами через мембрани в хлоропластах, що призводить до погіршення симптомів при високій інтенсивності світла, згідно з даними PDA.

Транспортування фотосинтатів також може бути порушено, що призведе до накопичення цукрів (потенційно провокує напади попелиць) і зниження синтезу білка та крохмалю, що зменшує суху вагу рослини.

Дефіцит калію спочатку може проявлятися у вигляді темно-зеленого забарвлення рослин з коротшими та меншими міжвузлями та меншими листками, а потім швидким розвитком некротичних плям по краях і поперек листкових пластинок молодих листків.

Дефіцит калію може спричинити зміни як в окремих органах рослин, так і в усій рослині загалом. Коли тканина листя стає хлоротичною або некротичною, вона більше не відбиває світло так, як це було, коли вона була здоровою.

Листя помітно змінює колір із зеленого на жовтий або коричневий, але зміни також відбуваються за межами видимого спектру. Ці зміни можна ідентифікувати, вимірявши відбивну здатність культури за допомогою певних довжин хвиль, які потім можна зв’язати зі статусом калію в рослинах.

Найпоширенішим методом виявлення недоліків у посівах є аналіз тканин, який проводить лабораторія на зразках, зібраних на полі.

Однак, хоча аналіз тканин є найпоширенішим способом вимірювання рівня поживних речовин у рослинах, він може бути не найкращим для калію, оскільки більша частина калію міститься в «рідкій» фракції рослини, а не в сухій речовині.

Іншим підходом до аналізу стану калію в рослинах є вимірювання вмісту рослинного соку. Оскільки калій утримується в розчині в рослинах, а не в сухій речовині, аналіз соку може бути більш точним методом вимірювання рівня калію.

Дослідження показали, що найбільш точна кількість калію, наприклад,  в озимій пшениці представлена ​​концентрацією води в тканинах першого листка.

Гарних врожаїв та переможних вам рішень!