Під час зберігання насіння бобових культур є ризик втратити до 100% урожаю — через шкідників. Одним із найнебезпечніших серед яких є зерноїд (зернівка).

Пошкодження зерна цим шкідником призводить до зниження його маси, якості та схожості. Зіпсований горох, приміром, втрачає близько 40% ваги. В екскрементах личинок міститься алкалоїд кантаридин, тому пошкоджене зерно не можна використовувати в їжу та на корм худобі.

Поки жук не вибрався з горошини, виявити зараження складно, оскільки видимих пошкоджень немає, можна лише помітити зміни насіннєвої оболонки.

Характерні ознаки присутності зерноїда на гороху, квасолі, віці та сочевиці:

на насінні – льотні отвори жуків у вигляді темнуватих круглих плям («віконець»), прикритих насіннєвою оболонкою, під якою містяться личинки, лялечки або жуки; крім того на насінні квасолі можуть бути слабко помітні уколи діаметром 0,1-0,3 мм, які є вхідними отворами личинок зерноїдів, а також сильно з’їдене насіння, від якого залишились лише оболонки і яке легко руйнується під час натискання.

Характерні ознаки присутності зерноїда на кормових бобах:

на насінні такі самі ознаки, які і на гороху, але з більшою кількістю вхідних отворів (2-3 і більше на одній насінині).

Характерні ознаки присутності зерноїда на еспарцеті:

насіння з прогризеними отворами або з білуватими плямами, закритими тонкими оболонками, під якими містяться жуки або лялечки.

Доросла особина горохового зерноїда досягає 5 міліметрів. Це жук чорного кольору з короткими надкрилами: вони не повністю закривають тіло комахи. Зверху гороховий зерноїд покритий дрібними волосками. Відмітною ознакою цього жука є білий хрест на відкритому сегменті черевця. Ніжки і вусики комахи мають червонуватий відтінок.

Квасолевий зерноїд — жук розміром 2,8-3,5 мм, зверху вкритий сіруватими та жовтувато-сірими волосками, що утворюють численні невиразні плями; пігідій (задній відділ черевця) жовто-червоний, передньоспинка без зубчиків на боках, дещо дзвоноподібна, на внутрішньому краю знизу стегон задніх ніг по одному гострому зубцю і 2-3 подібні зубці за ними.

Еспарцетовий зерноїд — жук розміром 2,4-3,5 мм, яйцевидної форми, чорний, передньоспинка і надкрила вкриті густими волосками сіруватими або сірувато-коричневими, низ тіла — світло-сірими; голова підігнута донизу і витягнута у вигляді короткого хоботка; пігідій вкритий світло-сірими волосками. 

Якщо під час візуального огляду в насінні не виявлено характерних ознак прихованої заселеності, то необхідно проводити лабораторну хімічну обробку для виявлення непомітних вхідних отворів або підтвердження незаселеності шкідником.

Заходи боротьби рекомендовано передусім превентивні — при підготовці до вирощування, вирощуванні й безпосередньо при зберіганні.

Для всіх культур:

дотримання сівозмін;

висівання насіння, вільного від зерноїдів;

своєчасне збирання й обмолочування культур;

рання оранка поля.

Крім того, виходячи зі специфіки культур, рекомендовано такі заходи.

Для гороху:

рання сівба, оскільки зерноїд дуже чутливий до температури, не розмножується і не розвивається при температурі нижче 20 °С;

обприскування насіннєвих і фуражних посівів інсектицидами у фазу бутонізації — початку цвітіння проти зернівки при наявності 10 жуків на 100 помахів сачком або 10 жуків на 100 рослинах, фумігація насіннєвого гороху дозволеними препаратами при зараженості зерноїдом, 10 насінин на 1 кг при вологості зерна не більш як 15,5 %.

Для квасолі:

збирання бобів до їх розтріскування, охолодження зерна.

Для еспарцету:

використання насіннєвих посівів не більше трьох років, фумігація насіннєвого еспарцету дозволеними препаратами при зараженості шкідником 20-30 зерноїдів на 100 помахів.

Гарних врожаїв та переможних вам рішень!