В Україні вирощують найбільше у cвіті соняшнику, відповідно, сівозміни дуже насичені цією культурою. Це сприяє активізації розвитку шкідників і хвороб. У цій статті ми розглянемо біологію та заходи боротьби з агапантією – шкідником, який набув значного поширення на соняшнику.

ЩО ТАКЕ АГАПАНТІЯ І ЯК ВОНА ШКОДИТЬ СОНЯШНИКУ?

Вусач соняшниковий (агапантія) – Agapanthia dahli Richt. поширений у більшості регіонів Європи, в тому числі й в Україні, а також на Кавказі, у країнах Центральної Азії та інших регіонах. Імаго шкідника – яскраво забарвлені жуки завдовжки від 10 до 22 мм.

Тіло жука витягнуте, покрите рудувато-жовтими густими волосками. Нижній членик вусів темнозабарвлений, на передньоспинці дві темні поздовжні смужки. Вуса мають характерне смугасте забарвлення – темні ділянки чергуються зі світлими. На надкрилах у жука безліч дрібних темних плям.

Жуки вигризають листя та точки росту соняшнику. Але найбільшої шкоди завдають не жуки агапантії, а саме личинки, які вигризають серцевину стебла і яких дуже складно знищити інсектицидом, оскільки вони містяться усередині стебла соняшника.

Жуки добре літають. Після спарювання самка агапантії починає відкладати яйця. При цьому самки вигризають шкірку на поверхні стебла соняшника (у вигляді маленького округлого майданчика діаметром 5–8 мм). У центрі такого майданчика самка агапантії прогризає в стеблі щілину до м’яких тканин серцевини і відкладає туди яйце. Одна самка може відкласти понад 50 яєць. Яйця матові, молочно-білого кольору, циліндричної форми, із закругленими кінцями.

Личинка, з’являючись із яйця, починає вигризати м’які тканини серцевини стебла, проробляючи ходи до кореневої шийки рослини. Поступово, відповідно до росту личинок, ці ходи розширюються. Личинки на пізніх стадіях розвитку досягають довжини 20–40 мм, мають жовто-біле забарвлення, біля голови – потовщення (здуття кількох грудних сегментів), безногі. Основні відмінності від личинки шипоноски: наявність потовщення біля голови (у личинок шипоноски воно відсутнє) та більші розміри на пізніх стадіях розвитку.

На момент дозрівання соняшнику, восени, личинки спускаються всередині стебла на зимівлю нижче рівня грунту, запечатуючи за собою хід. Отже, зимуючою стадією є личинки. Заляльковуються личинки навесні. З настанням стійкої теплої погоди з них з’являються жуки.

У природних умовах кормовими рослинами для агапантії служать різні види бур’янів: осоти (Cirsium), чортополох (Carduus) та ін. Найбільшої шкоди соняшнику завдають личинки вусача. Від пошкоджень личинками більше страждають пізні посіви культури. Рослини, пошкоджені личинками, можуть ламатися під впливом вітру або під вагою кошика з насінням перед збиранням. Такі рослини вилягають, а насіння втрачається.

Ті рослини соняшнику, які заселяються личинками вусача на ранніх стадіях розвитку, можуть відставати у рості та в’янути ще до початку цвітіння. Жуки вигризають листя, точки росту і молоді стебла соняшнику.

1 – личинка пізніх віків (основна відмінність від личинки шипоноски – потовщення біля голови (здуття кількох сегментів) і розмір (личинка агапантії значно крупніша); 2 – характерний для агапантії хід у стеблі соняшника, який вигризає самка при відкладанні яйця; 3 – хід, виїдений личинкою усередині стебла соняшника; 4 – нижня частина стебла соняшника (біля поверхні ґрунту) в поперечному розрізі – видно личинку та повністю виїдені м’які тканини стебла

ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З АГАПАНТІЄЮ НА СОНЯШНИКУ

Заходи, що будуть ефективними для боротьби з агапантією:

регулярне обстеження посівів соняшнику на наявність цих шкідників (обстеження потрібно робити кілька разів за сезон вегетації, особливо від фази 6 листків до початку активного вегетативного росту, а також перед збиранням);

знищення бур’янів, особливо осота, чорнощира та нетреби;

дотримання сівозміни, чергування соняшнику в сівозміні зі злаковими культурами, повернення соняшнику на те ж саме поле не раніше ніж через 3–4 роки;

при збиранні зрізання стебел якомога ближче до землі та використання їх для технічних потреб (на паливо тощо). Найкраще використовувати спеціальні жниварки з подрібнювачем стебел;

подрібнення та загортання у ґрунт рослинних решток відразу після збирання соняшнику – це дає змогу знищити личинок, що зимують у стеблах та корінні рослин під поверхнею грунту. Це можна ефективно зробити за допомогою дискування;

подрібнення та загортання у ґрунт рослинних решток відразу після збирання соняшнику – це дає змогу знищити личинок, що зимують у стеблах та корінні рослин під поверхнею грунту. Це можна ефективно зробити за допомогою дискування;

проти дорослих жуків, у період їхнього льоту, – обробка інсектицидами (у деяких випадках можна обійтися обробкою крайових смуг), наприклад Фастак 150–200 г/га; Моспілан, 0,25 кг/га; Актара 25 WG, 0,14 кг/га; Протеус (тіаклоприд, 100 г/л + дельтаметрин 10 г/л), 0,75–1,0 л/га; Коннект (імідаклоприд, 100 г/л, бета-цифлутрин, 12,5 г/л) 0,5–0,6 л/га та інші;

у період льоту жуків рослини соняшника зазвичай мають висоту 80 см і більше, тому рекомендується використання навісних обприскувачів, а краще – самохідних з великим кліренсом. Ефективним також буде використання сурфактантів та системи повітряної підтримки на обприскувачі.

Всі описані вище особливості розвитку та шкодочинності агапантії дають підстави стверджувати, що тільки комплекс заходів може забезпечити успіх у боротьбі з цим шкідником на соняшнику.

Гарних врожаїв та переможних вам рішень!