З початком весняного сезону аграрії активно готуються до першого підживлення озимої пшениці азотом. Плануючи стратегію удобрення, необхідно враховувати, що всі фактори взаємопов’язані — вибір добрив має залежати від рівня кущення рослин восени, їхнього стану після зими, а також від обсягу, часу і способу внесення добрив. 

Основні фактори ефективного підживлення

Весняне удобрення озимої пшениці азотом передбачає вирішення кількох ключових питань:

– визначення потреб рослин у азоті та розрахунок оптимальної дози;
– вибір форми азотних добрив і додаткових компонентів, наприклад, сірки;
– визначення термінів внесення та розподіл загальної кількості азоту на окремі дози;
– вибір способу внесення — ґрунтове або листкове підживлення.

Поділ внесення азоту на кілька етапів

Одним з найважливіших аспектів є правильний час внесення добрив. У виробництві високобілкової (якісної) пшениці зазвичай використовують три етапи підживлення:

1. Стартова (перша) доза — вноситься ранньою весною;
2. Друга доза — застосовується від другої половини фази кущення до початку виходу в трубку;
3. Третя доза — від стадії прапорцевого листка до початку колосіння.

Ефективність третьої дози значною мірою залежить від рівня вологи у ґрунті. Тому в регіонах з частими посухами аграрії мають розглянути можливість внесення цієї дози раніше або взагалі відмовитися від неї. В таких випадках високобілкову пшеницю підживлюють у два етапи, подібно до того, як це робиться з кормовими зерновими культурами.

Дводозова система удобрення також є доцільною для слабко розкущених посівів або пошкоджених морозами рослин, коли початкова доза є дуже високою, а потреба в азоті залишається відносно низькою. У таких випадках увесь необхідний азот застосовується у перших двох підживленнях.

Правильний підхід до весняного удобрення озимої пшениці допоможе отримати високу врожайність та якість зерна, оптимізуючи використання ресурсів і зменшуючи потенційні ризики для рослин.

Гарних врожаїв та переможних вам рішень!