На якість обробітку ґрунту в осінній період впливає велика кількість чинників, і для досягнення потрібного рівня якості треба все враховувати.

Багато механізаторів зізнаються в тому, що неодноразово чіпляли культиватор до трактора, виїжджали в поле й починали роботу тільки для того, щоб змінити його колір із жовто-коричневого на чорне або темно-сіре. Іноді цього буває достатньо (наприклад, під час закриття вологи), але здебільшого інші параметри також є надто важливими. Неправильна швидкість руху, невдалий час або невідповідна глибина обробітку можуть погіршити структуру ґрунту й стати причиною марних витрат грошей, праці, палива та спрацювання техніки. Восени культивацію виконувати складніше через низку додаткових ускладнювальних чинників: погодні й ґрунтові умови, наявність рослинних решток, бур’янів або сходів падалиці. Все це потрібно враховувати й застосовувати правильні агрегати з відповідними робочими органами та налаштуваннями. 

Мати чітку мету 

Отже, перш ніж розпочати підготовку посівного шару, важливо чітко уявляти мету, яку необхідно досягти на кожному конкретному полі та навіть на конкретній його ділянці. Для кращого розуміння того, що відбувається в полях, а саме для пошуку проблемних ділянок, слід виконати моніторинг ще навесні, коли добре видно вимочки. Місця з ущільненнями або дефіцитом мікроорганізмів у ґрунті легко знайти там, де сільськогосподарські культури погано ростуть або взагалі не сходять. Пізніше, під час збирання врожаю, також слід позначати місця, де спостерігається зменшення врожайності. Все це дасть первинні дані для визначення типу обробітку ґрунту на конкретному полі та навіть на різних його ділянках. 

Надто інтенсивна робота глибокорозпушувачами несе потенційну загрозу ще більшого ущільнення ґрунту з подальшими роботами з його усунення, що в разі сильних дощів може перетворити посівний горизонт на болото. Контролювати можна за допомогою лопати — розкопати землю хоча б на пів метра й визначити глибину залягання та товщину ущільненого шару. Це потрібно для точного налаштування агрегатів, які з кожним додатковим сантиметром глибини потребуватимуть більше потужності від трактора. За оптимального налаштування можна суттєво зменшити витрати палива й спрацювання робочих органів. 

На ділянках із дефіцитом органіки та біоти потрібно краще працювати з рослинними рештками, інтенсивніше перемішуючи солому та полову з ґрунтом. Не слід забувати, що робота з рештками починається ще з комбайнування, тому потрібно ще на етапі збирання врожаю забезпечити їх якісне подрібнення та рівномірний розподіл на поверхні поля. Також слід ураховувати й такі агрономічні проблеми, як контроль бур’янів перед висівом наступної культури. 

Фото 1. Диски з малими вирізами забезпечують найкращий контроль глибини та високу якість підрізання під час поверхневого обробітку
Фото 2. Комбінація дисків і лап дає змогу виконувати одночасно дві операції

Правильна машина 

Після визначення технології вирощування кожної культури в сівозміні наступним важливим кроком є вибір машини, яка виконуватиме обробіток ґрунту. На ринку є велика кількість машин, що здатні робити багато операцій за один прохід. Таким агрегатам слід віддавати перевагу, бо це зменшує кількість проходів техніки по полю й заощаджує кошти. З іншого боку, використання машин не за призначенням може, навпаки, призвести до зайвих витрат. Наприклад, деякі фермери намагаються руйнувати плужну підошву за допомогою звичайного лапового культиватора на глибині понад 20 см, тоді як виробник не дозволяє працювати глибше за 15–16 см. 

Слід розуміти, що кожна машина розрахована на виконання певної роботи на певній глибині, і вихід за межі встановлених параметрів може призвести до поламки агрегата. Також для кожного типу машин існують свої робочі швидкості, за яких агрегат працює найефективніше. Наприклад, дискові знаряддя нормально працюватимуть на швидкості 14–16 км/год, і якщо їхати повільніше, не забезпечуватиметься потрібна якість перемішування та вирівнювання. Для глибокорозпушувачів достатньо 6–8 км/год залежно від стану ґрунту. Боротьбу з бур’янами та падалицею виконують на глибині до 5 см, і для цього найліпшими є легкі дискові агрегати, що значно краще тримають глибину, ніж лапові знаряддя. Останні краще залучати для перемішування решток із ґрунтом і передпосівної культивації, причому допускається їх комбінація з дисками. 

З погляду інвестицій привабливішими є універсальні багатофункціональні культиватори, що можуть виконувати різні завдання в будь-яких умовах. Це дає фермерові змогу купувати менше агрегатів і, відповідно, зменшує потребу в тракторах різної потужності. Ухвалюючи рішення про придбання культиватора, насамперед слід керуватися агротехнологіями, і вже потім — ціною й іншими зручностями. 

Фото 3. Від форми та розміру дисків залежать параметри обробітку
Фото 4. Глибокий обробіток найкраще виконувати лапами завширшки 40 мм

Правильне налаштування 

Незалежно від того, чи це нова машина, чи стара, кожен вузол культиватора потрібно налаштувати так, щоб досягти оптимальної конфігурації для роботи. Не менш важливим є правильний вибір самих робочих органів. Наприклад, для поверхневого обробітку за допомогою легкої дискової борони слід працювати за мінімального заглиблення дисків. Цього можна досягти застосуванням гладких дисків. Вони забезпечать найкращий контроль заглиблення та якісно підріжуть бур’яни. Робота з рештками потребує більшого переміщення ґрунту й подрібнювальних дій, що можуть забезпечити диски з невеликими вирізами. Деякі виробники пропонують хвилясті диски, що також добре виконують ці операції і є найефективнішими саме в осінній період, коли в ґрунті мало вологи. 

Якщо для глибокого обробітку (до 25 см і більше) застосовується лаповий агрегат, краще скористатися лапами завширшки близько 40 мм. Для перемішування ґрунту й рослинних решток краще взяти ширші робочі органи. Наприклад, долотоподібні або стрілчасті лапи можуть працювати на глибині 15–20 см, активно розпушують ґрунт і змішують його з рештками. Слід уникати комбінації різних типів лап на одному культиваторі, бо вони працюватимуть на різній глибині й оброблятимуть поле нерівномірно. 

Нарешті, обробіток має забезпечити відсутність ущільнення або ерозії ґрунту, що забезпечує правильний вибір котка. Зворотне ущільнення розпушеного шару слід виконувати таким чином, щоб забезпечити добру інфільтрацію води та дати можливість ґрунту «дихати», аби сприяти руйнуванню соломи. Тому коток слід обирати відповідно до типу ґрунту. Важкий коток із меншою площею контакту придатний для важких ґрунтів із наявністю грудок. Гумовий кільцевий коток із ширшою контактною зоною забезпечить рівномірніше ущільнення на легких ґрунтах. 

Правильна глибина 

Глибина обробітку залежить від мети: для боротьби з бур’янами достатньо поверхневої культивації, а для роботи з рештками треба заглибитись. Однак випробування показали, що лаповий культиватор, який замість 15 см працюватиме на глибині 20 см, спровокує збільшення витрат пального на 10 л/га, і до того ж жодної прибавки врожаю фермер не отримає. Також розрахунки говорять про те, що кожна тонна решток на гектарі потребує заглиблення культиватора на 1–1,5 см. Відповідно, там, де солому тюкують і вивозять із поля, достатньо легкої культивації. Для змішування решток із ґрунтом достатньо глибини 10 см, а якщо працювати на 15 см, то можна очікувати зайвих витрат пального й інтенсивнішого спрацювання робочих органів, тоді як урожайність наступних культур аж ніяк не збільшиться. 

Фото 5. Тип і конструкція котка мають відповідати ґрунтовим умовам

Вологість ґрунту 

Коли йдеться про важки типи ґрунтів, й особливо в надто сухих або перезволожених умовах, завжди згадуються величезні брили або багнюка, що змішується з рослинними рештками, забиває робочі органи, й до того ж утворюється додаткове ущільнення. Отже, в таких умовах найкраще не виконувати культивації й зачекати на сприятливішу ситуацію. Найбільша ефективність обробітку досягається тоді, коли ґрунтовий масив руйнується вздовж природних щілин, але для цього потрібно, щоб його вологість була оптимальною. 

За допомогою лопати можна швидко визначити межі сухого й вологого горизонтів і вирішити щодо можливості обробітку та параметри налаштування агрегата. Таким чином можна найякісніше підготувати ґрунт до сівби озимих культур й уникнути структурних пошкоджень, спричинених культивацією за несприятливих умов. 

Навчання операторів 

Наявність великої кількості знарядь у господарстві є перевагою з погляду зручності: для будь-яких умов знайдеться найзручніший агрегат. Однак, якщо врахувати інвестиції, то такий крок не є дуже вдалим. Найкращим рішенням буде невелика кількість знарядь із можливістю застосування різних типів робочих органів — дисків, лап, котків. Однак без розуміння важливості якісної культивації безпосередніми виконавцями жодне знаряддя не дасть потрібного ефекту. Робітники повинні розуміти вплив обробітку на здоров’я ґрунтів і розвиток культур і, зрештою, на загальний результат. Ураховуючи, що в багатьох господарствах упроваджено систему премій, що безпосередньо залежить від сезонного прибутку, персонал додатково заохочувати не потрібно. Достатньо тільки пояснити, чим можна впливати на кінцевий результат.