Основна мета сівби сидеральних культур — не отримання товарної продукції, а покращення живильного режиму ґрунту. Крім впливу на баланс органічних речовин, сидерати відіграють важливу роль у мобілізації важкодоступних елементів живлення.

Найефективнішими сидератами-мобілізаторами вважаються:

• Біла гірчиця та олійна редька: виділяють ізотіоціанати і тим самим сприяють вивільненню фосфору з органічних сполук та мінеральних фосфатів.
• Гречка: виділяє органічні кислоти — ефективно мобілізує фосфор та калій.
• Фацелія: накопичує кальцій і магній, роблячи їх більш доступними для подальших культур.
• Люпин: один із лідерів із засвоєння фосфору з важкорозчинних сполук.

Сидерати заорюють у ґрунт у період максимальної фізіологічної активності — бутонізації-початку цвітіння, коли вміст фітогормонів та біологічно активних речовин у рослинних тканинах найвищий. Ці сполуки стимулюють активність ґрунтової біоти, яка бере участь у кругообігу елементів живлення.

Один вид сидерату сам по собі працює гірше за грамотну суміш — це підтверджено на практиці. Оптимальна суміш повинна поєднувати щонайменше три «ролі».

Бобовий компонент (люцерна, конюшина, вика, люпин) — дає біологічний азот і особливо активно мобілізує фосфор, залізо й марганець через виділення органічних кислот корінням.

Капустяний компонент (гірчиця, редька олійна) — швидко підкислює прикореневу зону і «розчиняє» зв’язаний фосфор, при цьому не заважає мікоризі, бо сама в ній не бере участі.

Злаковий або глибоко вкорінений компонент (жито, овес, редька олійна) — дістає фосфор і калій з нижніх шарів ґрунту та формує канали, якими потім піде коріння наступної культури.

Дослідження підтверджують: змішані посіви сидератів дають і більше біомаси, і більше мобілізованого фосфору, ніж будь-яка культура окремо — головне не просто змішати «що є», а підібрати компоненти під три різні функції.

Гарних врожаїв та переможних вам рішень!