Показник кислотності чи лужності ґрунтів здійснює великий вплив на розвиток коріння та живлення рослин через засвоєння поживних речовин. Реакція ґрунтового середовища, або рН, є ознакою, від якої багато в чому залежать агрохімічні властивості ґрунтів і ріст рослин.

Кислотність утворюється через присутність у ґрунтовому розчині і на колоїдах іонів Н⁺. У грунтах розрізняють два види кислотності: актуальну та потенційну. Актуальна кислотність грунту обумовлена підвищеною концентрацією іонів водню у ґрунтовому середовищі. Вона визначається у водній витяжці з ґрунту і вимірюється величиною рН, яка є зворотною величиною концентрації іонів Н⁺ у розчині. 

Актуальна кислотність грунту утворюється при нестачі в ґрунті нейтралізуючих речовин через дисоціацію іонів водню від вугільної та інших водорозчинних кислот і кислих солей. Актуальна кислотність тісно пов’язана із потенційною або прихованою, яка поділяється на обмінну і гідролітичну.

Під обмінною кислотністю, зазвичай, мають на увазі кислотність, обумовлену іонами водню і алюмінію, які знаходяться у поглиненому стані і здатні витіснятися у розчин при дії на ґрунти певної нейтральної солі.

Оптимальний показник рН ґрунту для переважної більшості с/г культур — 6-7,5 (слабокислий — нейтральний), для гідропонних систем — 5,5-6,5. Невідповідність фактичного рН оптимальним значенням може призвести до обмеження доступності поживних елементів в розчині.

Високі значення рН (8,0+) знижують потенційну доступність фосфатів, деяких мікроелементів, окрім молібдена. Подальше внесення мінеральних поживних мікроелементів при високому рН розчину (ґрунту) призводить до проявів дефіциту цих нутрієнтів саме через обмежену їх доступність культурі.

Для контролю рН використовують кислоти (азотну, фосфорну, лимонну). Окрім того, високі показники рН можна коригувати шляхом підвищення вмісту амонію (NH4+), додаючи в поживний розчин сульфат амонію. Активна вбирна зона коренів дифузійно поглинає іони амонію та виділяє зворотньо іони водню (Н+), що підкислюють зону кореневої системи. Вказане локальне підкислення сприяє підвищенню доступності інших елементів живлення культурі. В гідропоніці частка амонію має бути не вище 5-15% від загального азоту в розчині. Допустимий максимум — 1-1,5 ммоль/л (14-21 ppm). Якщо вище — рН знижується занадто. Потрібна кількість коливається в межах 0-1,5 ммоль/л та залежить від поточних умов вирощування та чутливості самої культури до низького показнику рН.

Якщо фактичний показник рН дуже низький, слід знизити вміст NH4+ до 0-0,5 ммоль/л (0-7 ppm), зависокий — збільшити вміст амонію до максимум 1,5 ммоль/л (27 ppm). Моніторинг рН необхідно проводити щоденно!

Залежно від ситуації з рН розчину (ґрунту) підбирають і типи хелатів заліза в системах мінерального живлення с/г культур.

Лужна реакція ґрунту посилює потрапляння катіонів і утруднює аніонне живлення. Але тільки у рівновазі рослини можуть отримати із ґрунту всі необхідні елементи. Так, вибір часу, способу внесення добрива і загортання його у ґрунт залежать не тільки від біології живлення і агротехнічних вимог культури, а й від ґрунтово-кліматичних умов та виду і форми добрива.

Регулювання умов живлення рослин у відповідності з їхніми потребами та властивостями окремих добрив і ґрунтів дає змогу спрямовано впливати на якість і розмір врожаю, а також покращувати характеристики ґрунту для його подальшого успішного використання.

Гарних врожаїв та переможних рішень вам!