Застосування мікродобрив під час вирощування основних типів сільгоспкультур на сьогодні стає економічною необхідністю. Позакореневе використання мікродобрив наразі є ефективним способом розв’язання проблеми дефіциту елементів живлення в ґрунті. 

Проте починати варто із повного розуміння потенціалу кожного поля, й особливу увагу приділити найгіршим ділянкам, де врожайність культур «просідає» найбільше, пояснює експерт. Зокрема, проводять аналіз ґрунту, та демонструють агровиробнику наявність лімітуючого фактору, внаслідок якого неможливо добитися рекордів з урожайності (навіть шляхом листкового внесення добрив). 

На сьогодні недостатньо проаналізувати вміст азоту, фосфору та калію у ґрунті. Важлива і ємність катіонного обміну, і детальна розкладка мікроелементів, і доступні форми всіх елементів живлення, і кислотність. 

З огляду на те, що зміни у ґрунті не відбуваються миттєво, спостерігати динаміку щодо вмісту елементів живлення та мікроелементів він радить раз на 3-5 років, проводячи повторні аналізи.

Внесення мікроелементів по листку фактично можна порівняти із пластирем, який ми клеїмо на розірвану рану. Адже сьогодні мало вносять мікроелементів у ґрунт, ресурси якого вичерпуються. Натомість, правильний шлях харчування рослини завжди повністю лежить через корінь. Кукурудза, соняшник, соя, ріпак, пшениця можуть достатньо ефективно транспортувати, засвоювати та використовувати майже всі мікроелементи з ґрунту.

Наразі серед агровиробників спостерігається тенденція щодо внесення цинку, марганцю, бору та міді в припосівне ложе. Таке внесення допомагає зменшити негативний вплив дефіциту на врожайність.

Економіка використання мікродобрив завжди рахуватиметься, коли йдеться про компенсацію обмежувального фактору. Головне — правильно діагностувати, чого не вистачає, та додати необхідний елемент.

Головне, пам’ятайте: кожне рішення — індивідуальне.

Гарних врожаїв та пережних вам рішень!