Поради від Пана Агрохімовича

Детальніше про захист сорго
Слід зауважити, що рослини сорго хоча і мало уражуються хворобами, проте для запобігання цьому насіння культури слід обробити фунгіцидом Максим XL 035 FS, т. к. с. (1,0 л/т), або іншими його аналогами. Проти шкідників сорго, у тому числі і попелиці, до фунгіцидів потрібно додати Круїзер 35 FS, т. к. с. (6,0 л/т), Космос 500, т. к. с. (2,0 л/т), або їхні аналоги. Але давайте вивчимо це питання більш детально.
В чому найбільша загроза
Рослини сорго досить сильно можуть уражуватись на початкових стадіях росту і розвитку звичайною злаковою попелицею (Schizaphis graminum Rond) та великою злаковою попелицею (Sitobion avenae). Попелиці утворюють колонії і висмоктують сік із надземних органів рослин сорго. Найбільшої шкоди посівам сорго попелиці завдають у посушливі роки. Тому найефективніша боротьба з ними — на початку росту і розвитку рослин.
У зв’язку з цими особливостями біології сорго захист від бур’янів є основоположним фактором у технології вирощування цієї культури. Протибур’яновий захист рослин сорго слід проводити від початку їхнього розвитку і продовжувати контролювати засміченість посівів протягом 40–45 днів. Тому основним елементом боротьби з бур’янами має стати використання грунтових гербіцидів, які забезпечують проростання насіння сорго без конкуренції за світло з боку інших рослин упродовж 1,5–2 міс.
Боронування
Через свої біологічні особливості (повільний ріст у перший період розвитку) сорго значною мірою пригнічується бур’янами, які досить інтенсивно розвиваються у цей час. Тому одним із перших агроприйомів є боронування посівів сорго за чотири-п’ять днів до появи сходів, коли паростки сорго ще перебувають на глибині 3–4 см від грунтової поверхні, а сходи бур’янів (70–80%) легко знищуються зубами борін. Залежно від стану грунту і розмірів проростків, борони мають бути легкими або середніми, із тиском 0,6–0,9 кг на зуб борони.
Якщо після висіву сорго випадають рясні дощі й утворюється грунтова кірка, яка згубно впливає на отримання дружних сходів, її знищують боронуванням, а коли проростки сорго перебувають за 1 см від виходу на поверхню — проводять прикочування кільчастими котками або обробляють посіви ротаційною мотикою, щоб зруйнувати грунтову кірку. У зв’язку з тим, що сходи бур’янів з’являються неодночасно, боронувати посіви доцільно і по сходах сорго.
Його проводять один-два рази залежно від забур’яненості і густоти посівів: перше, коли рослини сорго мають три-чотири листки, друге — у фазі шести-семи. Боронування посівів проводять у другій половині дня, коли рослини пербувають у плазмолізному стані і менше пошкоджуються. Швидкість агрегату не має перевищувати 4–5 км/год. Досить ефективне боронування сітчастими і легкими боронами, які зменшують пошкодження рослин сорго і добре знищують бур’яни.
Після боронування, навіть за дотримання усіх вимог цього агрозаходу, частина рослин сорго пошкоджується: за першого проведення цього заходу — в середньому на 19–20%, за другого — на 5–7%. Таким чином, за дворазового боронування густота рослин сорго зменшується на 25–30%.
Це слід враховувати перед встановленням норми висіву, збільшуючи її проти оптимальної на відповідну величину. Особливо велика зрідженість посівів спостерігається за підвищення швидкості руху агрегату. Так, за швидкості 6,5–7,5 км/год кількість пошкоджених рослин збільшується до 37–44%.
За боронування важкими боронами ефективніше знищуються бур’яни, але водночас пошкоджується вдвічі більше рослин сорго. Варто відмітити, що найбільша ефективність боронування проявляється за проведення його в період, коли бур’яни перебувають у фазі проростків («білих ниток»). Запізнення з проведенням цього агротехнічного заходу призводить до різкого зниження його ефективності.
Міжрядний обробіток сорго проводять з метою знищення бур’янів у міру їхньої появи, а також задля розпушування грунту. Для збільшення продуктивності агрегатів і зменшення загортання рослин культури сорго доцільно використовувати спеціальні щитки, які встановлюють на опорі поряд із робочим органом.
Кількість культивацій залежить від появи бур’янів. Останню культивацію проводять водночас із підгортанням рослин, що сприяє утворенню повітряних коренів, додатково підживлює рослини. Цей захід також сприяє знищенню бур’янів у рядках.
Гербіциди
Поряд з агротехнічними заходами для боротьби з бур’янами у посівах сорго ефективні хімічні засоби — використання гербіцидів. Застосування їх у поєднанні з агротехнічними прийомами забезпечує знищення значної кількості бур’янів, сприяє підвищенню врожаю і скороченню додаткових витрат на вирощування сорго.
Найефективніше на посівах сорго застосовувати грунтові гербіциди широкого спектра дії, таких як Примекстра TZ Голд 500 SC, к. с.(4,5 л/га), Примекстра Голд 500 SC, к. с. (3,5 л/га), Дуал Голд 960 ЕС, к. е. (1,6 л/га), а також Альфа-Гетьман (2,5 л/га), — основною діючою речовиною яких є S-метолахлор. Проте для безпечного їхнього використання слід обробити насіння антидотом Концепт ІІІ 960 ЕС, який блокує дію S-метолахлору на проростки сорго.
Повільний ріст рослин сорго на початкових стадіях його розвитку, особливо за умов недостатньої ефективності грунтових гербіцидів, може зумовлювати значну втрату врожаю. Тому часто виникає необхідність застосування страхових гербіцидів. Це можуть бути: Примекстра TZ Голд 500, к. с. (4,0 л/га), Примекстра Голд SC, к. с. (2,5 л/га) та Альфа-Гетьман (1,6–1,8 л/га).
Слід зауважити, що гербіцид Альфа-Гетьман діє лише на злакові бур’яни у фазі двох-трьох листків. Ці гербіциди слід застосовувати у фазі від третього до п’ятого листка. Застосування їх у пізніші строки та перевищення рекомендованих норм може істотно гальмувати ростові процеси сорго.
По вегетуючих рослинах для боротьби з дводольними бур’янами використовують гербіциди групи 2,4-Д амінна сіль (0,7–1,0 л/га), Діален — до фази трьох-п’яти листків у сорго (1,0–1,2 л/га), Прима SE (0,4–0,6 л/га), Ладдок — новий, ефективний за застосування у фазі одного-двох листків у бур’яну (2,5–3,0 л/га), Пік 75 WG (15–20 г/га).
При цьому слід зауважити, що гербіцид Пік 75, в. г. (0,015–0,02 кг/га), справляє м’якшу дію на рослини сорго. Його, на відміну від інших гербіцидів, можна застосовувати навіть до стадії сьомого листка. Це дає змогу знищити практично всі види одно- і багаторічних видів дводольних бур’янів, але практично всі види страхових гербіцидів не знищують злакових. Тому на полях, засмічених злаковими бур’янами, в першу чергу, необхідно застосовувати грунтові гербіциди.
Попелиці
Попелиця – то жах сорго. На початкових стадіях росту його рослини можуть сильно пошкоджувати попелиці. В окремі роки це може призвести до повної загибелі посівів культури сорго. Але передвисівне протруєння насіння інсектицидами практично повністю захищає посіви від цього шкідника.
Наступним, найуразливішим до попелиць, етапом розвитку сорго є період появи верхівкового листка — виходу волоті. У цей час ранні колосові культури стають менш поживними для попелиць, і останні масово перелітають на посіви сорго, яке можуть істотно пошкодити. Проте вже через два тижні після виходу волоті листки сорго покриваються восковим шаром, через який попелиці не можуть висмоктувати поживні речовини із листя, тому їхня шкодочинність практично припиняється.
У цей час для боротьби з попелицями краще застосовувати інсектициди: Карате Зеон 050 SC, м. к. с. (0,15–0,20 л/га), Нурел Д, к. е. (0,8–1,0 л/га), Енжіо 247 SC, к. е. (0,18 л/га), Бі-58 новий, к. е. (0,7–1,0 л/га), Фастак, к. е. (0,1–0,15 л/га), Децис профі, в. г. (0,03–0,04 кг/га), та Фостран, к. е. (1,0–1,5 л/га).
Слід враховувати, що в цей період попелиці перебувають усередині розетки листя і тому слід проводити якісну наземну обробку препаратами комбінованої дії сумісно із поверхнево-активними речовинами та прилипачами (Сайд Кік — 0,1%, Ліпосам-2 — 0,5 л/га, Меро — 0,4 л/га).
Інші шкідники
Значної шкоди посівам сорго завдають бавовняна совка, кукурудзяний стебловий метелик (Pyrausta nubilalis Hb) та лучний метелик (Loxostege sticticalis), економічний поріг шкодочинності якїх становить 5–6 гусениць на 1 м2. За перевищення економічного порогу шкодочинності посіви сорго потрібно обробити інсектицидами (Карате Зеон 050 SC, м. к. е. (0,2 л/га), Фастак, к. е. (0,1–0,15 л/га), Номолт, к. с. (0,15–0,3 л/га), та їхніми аналогами).
Водночас слід зауважити, що найбільшу ефективність інсектицидів у цей період можна досягти, якщо правильно обрати строки їхнього застосування. Найефективнішою є обробка сорго у період через два-три тижні після початку льоту метелика або в період масового льоту.
Дротяники та несправжні дротяники виїдають зародки висіяного насіння сорго, підгризають коріння молодих рослин і пошкоджують вузли кущення. За наявності в ґрунті великої кількості дротяників і несправжніх дротяників слід застосовувати як агротехнічні, так і хімічні заходи боротьби. З агротехнічних заходів — дотримання сівозмін, зяблева оранка, обробіток ґрунту в міжряддях, особливо в період перетворення на лялечку личинок коваликів. Для боротьби з личинками насіння обробляють протруйниками: космос 500, т. к. с, 2,0, круізер 350 FS т. к. с., 6 л/т.
Підгризаючі совки пошкоджують кореневу систему рослин. Пошкоджені рослини всихають або схиляються до землі й можуть далі вегетувати завдяки поодиноким корінцям. Полеглі рослини вже не підіймаються. Гусениці підгризаючих совок пошкоджують також листки й стебла молодих рослин. В середньому за 2 роки пошкодженість посівів сорго зернового цими шкідниками залежно від сортів становила 4,7–41,7%, а цукрового — 13,3–36,7%.
Для запобігання пошкодження рослин підгризаючими совками треба тримати посіви чистими від бур’янів. Якщо на посівах з’явилися гусениці підгризаючих совок, що на початку свого розвитку цілодобово селяться й живляться на бур’янах, їх можна знищити обприскуванням дозволеними інсектицидами.
Хвороби
Про стійкість сорго проти грибних хвороб повідомляє багато дослідників. Проте часто зернові, цукрові та віничні сорти, а також гібриди сорго, уражуються найпоширенішою в Степу України хворобою — сажкою.
Летюча сажка уражує сорго, кукурудзу, зрідка і суданську траву. В уражених рослин замість нормальної волоті з’являється маса спор, які спочатку вкриті сіруватою оболонкою, потім вона тріскається, а спори розлітаються. Летюча сажка уражує на волоті не лише зерно, а й плівки та інші її частини.
Тверда (зернова) сажка уражає тільки зав’язі квіток сорго. Плівки та решта частин волоті лишаються не ураженими. Уражене зерно має вигляд подовжених брудно-сірих мішечків, які легко роздавлюються, і замість ендосперму маємо чорну масу — спори сажки.
З профілактичних заходів боротьби із сажковими хворобами сорго рекомендується насамперед заготовляти насіння, не уражене спорами сажки, а також вирощувати сорти й гібриди сорго, стійкі до цієї хвороби; з агротехнічних — велике значення мають правильне дотримання сівозмін, глибоке заорювання післяжнивних решток, унесення добрив, сівба високоякісним насінням, уникнення змішування врожаю здорового зерна із зерном, ураженим цією хворобою; з винищувальних заходів — найбільше значення має знезараження насіння перед сівбою хімічними засобами. З цією метою проводять протруєння насіння суспензією препарату вітавакс 200 з. п. (5 л/т води + 2л/т препарату), максим 0,25 FS т. к. с. (8 л/т води + 1 л/т препарату).
За надто ранніх строків сівби та в роки з холодною затяжною весною спостерігається пліснявіння насіння, що призводить до значного зрідження посівів. У боротьбі з цією хворобою застосовують профілактичні заходи: запобігання травмуванню насіння шляхом ретельного регулювання збиральних машин, негайне очищення й досушування зерна до 13% вологості, сівба в прогрітий до +14…+15 °С ґрунт. Обов’язковим заходом є протруєння насіння проти патогенної мікрофлори та ґрунтових шкідників, особливо для голозерних сортів і гібридів, що не містять в оболонці таніну.
Підвищення адаптивності рослин до впливу несприятливих погодних умов у період «сівба — сходи» і формування оптимальної густоти рослин забезпечуються проведенням передпосівної інкрустації насіння та встановленням страхових надбавок до норм висіву: для насіння першого класу — 40%, другого — 60 і третього — 80%. В умовах значного коливання запасів вологи в посівному шарі ґрунту найбільш стабільний позитивний ефект спостерігається за інкрустації насіння перед сівбою препаратами типу тігам.
До хвороб коренів і стебел належать коренева і стеблова гнилі. Зовнішні її симптоми — легке скручування листків і підсихання їх кінчиків. За сильного ураження гинуть молоді рослини. Уражені корені й основа стебла набувають темно-коричневого або бурого забарвлення. В результаті розм’якшення серцевини стебла відбувається полягання й відмирання рослин. Для боротьби із цими хворобами слід дотримуватись сівозмін, своєчасно заорювати післяжнивні рештки, вирощувати стійкі сорти й гібриди сорго, вчасно проводили заходи знищення шкідників.