З розвитком сегменту генериків з’явилася проблема, що під час підготовки робочого розчину або випадав осад, або утворювалися емульсії. Як виявилося, проблема була у воді. Тобто у рівні її кислотності та жорсткості.

Навіть ті, хто розумів важливість рівня рН води і якось його регулювали, не завжди досягали потрібного ефекту. Тож коли фахівці почали занурюватись у це питання глибше, зокрема й проводячи дослідження з нашими продуктами, зрозуміли, що є групи препаратів, які потребують кислого середовища, і їх більшість. А є групи, які потребують лужного середовища. Проблему аналізували далі і зрозуміли, що треба працювати з жорсткістю значно більше, ніж з кислотністю.

Ця проблема стала ще більш актуальною, відколи для сільського господарства розпочали використовувати воду зі свердловин, яка зазвичай має більшу жорсткість.

В деяких агрокомпаніях тривалий час проводили тести, які підтверджували, що додавання спеціалізованих ад’ювантів для вирішення цієї проблеми працює краще, ніж сульфат амонію, який тривалий час використовувався як підкислювач води. Або навіть лимонна кислота.

Вже доведено: якщо лимонна кислота добре працює з рН, то з жорсткістю працює дуже погано. Є ще низка проблем у таких «засобів». Контролювати їх дію дуже складно, тож можна «перекислити» і таким чином отримати зворотній ефект.

Натомість спеціалізовані продукти, крім зменшення рН, знижує жорсткість за рахунок зв’язування іонів кальцію та магнію і також містить ще буферні агенти, які дають змогу рН не опускатись нижче певного рівня. Бо, наприклад, рН менше, ніж 4, вже небезпечний для рослини, до того ж знижує ефективність того ж гліфосату.

Гарних врожаїв та переможних вам рішень!