Ріпак навесні досить швидко відновлює ріст і розвиток, маючи короткий вегетаційний період. Тому рослини рано починають поглинати поживні речовини. При цьому споживання азоту із ростом рослин швидко зростає. З цих причин ідеальний час для внесення азотних добрив – перед початком та під час періоду активного вегетативного росту.

Підживлення ярого ріпаку, на відміну від озимого, має свої особливості. Зазвичай більша частина азоту дається культурі навесні, разом із сівбою, а порівняно невелика – на підживлення.

При складанні системи удобрення потрібно обов’язково планувати загальну норму азоту, що залежить від місцевих ґрунтово-кліматичних умов та планованої врожайності. Озимий ріпак зазвичай потребує до 60–80 кг д.р. N на кожну тонну врожаю, ярий ріпак – 45–60 кг/га у звичайних умовах і до 60-80 кг/га на зрошенні та за сприятливих умов.

Споживання азоту ріпаком залежить від умов вирощування, сорту та потенціалу врожайності. Чим вища врожайність і чим кращі умови, тим більшим буде споживання азоту.

ЕФЕКТИВНЕ ПІДЖИВЛЕННЯ

Підживлення азотними добривами ріпаку буде ефективним і може дати додатковий прибуток, якщо:

Умови для росту ріпаку будуть хорошими або покращуватимуться після висіву. Якщо під час сівби ярого ріпаку умови були надто вологими або надто посушливими, можна скоротити кількість добрив – відповідно до прогнозів нижчої врожайності. Якщо надалі умови покращаться, з’явиться гарна вегетативна маса і можна буде побачити потенціал підвищення врожайності від додавання азоту – тоді можна внести додатковий азот;

При вирощуванні ярого ріпаку в посушливих умовах зазвичай застосовують 2/3 від рекомендованої норми азоту при посіві, а решту 1/3 дають у підживлення при поліпшенні умов росту. Такий метод ефективний і економічно виправданий;

Ущільнення ґрунту та надмірна вологість перешкоджають гарному загортанню насіння ярого ріпаку. Коли ярий ріпак сіють за несприятливих умов або якщо насіння потрапляє у дуже вологий ґрунт, зниження норми азоту при сівбі може бути хорошим варіантом для зниження ризиків. Використання меншої кількості добрив при сівбі може допомогти покращити розподіл насіння. Тут дуже важливо професійно оцінити рівень розвитку посівів і потенціал врожайності перед внесенням залишку N добрива. Якщо рослини ріпаку в хорошому стані, то інвестиції в додаткові азотні добрива будуть виправданими;

Відбулися значні втрати азоту. Вологі ґрунтові умови можуть пришвидшити втрати азоту через вилуговування і денітрифікацію. Ріпаку може знадобитися додаткова норма азоту для досягнення потенційної врожайності, але перш ніж вкладати кошти в додаткові добрива, переконайтеся, що ріпак вижив у таких вологих умовах;

Рослини ріпаку демонструють ознаки дефіциту азоту. Симптоми дефіциту азоту спочатку проявляються на старому листі у вигляді блідо-зеленого або жовтого, іноді пурпурового забарвлення. Аналіз тканин листка може підтвердити ці спостереження, але зазвичай він не точний. Потрібно відбирати зразки якомога раніше, щоб вчасно отримати результати та вжити відповідних заходів. Якщо ріпак вже пожовтів, то внесення азоту частково усуне проблему, але врожайність вже буде меншою;

При сівбі ярого ріпаку неможливо ефективно розподілити всі необхідні добрива за допомогою висівного апарату сівалки. Деякі виробники вирішують цю проблему за допомогою азотного підживлення вже після появи сходів, що може знизити ймовірність втрат N, якщо методи обробітку ґрунту не дають змоги провести розкидання та загортання добрив перед сівбою.

КОЛИ ПРОВОДИТИ ПІДЖИВЛЕННЯ РІПАКУ АЗОТОМ?

Важливо, щоб коріння ріпаку мало доступ до азоту під час його пікового споживання. Підживлення ріпаку навесні треба проводити якомога раніше:

– озимий ріпак – при дозріванні ґрунту та відновленні росту коріння;

– ярий ріпак – до стадії розвитку ріпаку в 4–6 листків.

Вносити азот потрібно до того, як рослини почнуть подовжуватися і формувати бутони. Максимальна швидкість поглинання азоту ріпаком спостерігається від стадії 5 листка до повного цвітіння (графік). Азот необхідно вносити до цього періоду, оскільки для того, щоб N із добрив перемістився в кореневу зону і став доступним для поглинання, потрібні дощі. Азот, внесений пізніше – під час пікового поглинання, не потрапить до коріння вчасно, щоб зробити свій внесок у врожай, якщо відразу після такого внесення не піде дощ.

Кількість азоту, необхідна для отримання врожаю ярого ріпаку 2,62 т/га у звичайних умовах, коли рівень урожайності обмежує нестача вологи (зона Степу). Відповідно азот треба давати на заплановану врожайність

ЯКІ АЗОТНІ ДОБРИВА КРАЩЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ПІДЖИВЛЕННЯ РІПАКУ?

Варіанти азотних добрив для внесення на ріпак під час його вегетації: сечовина (гранульована), КАС (рідке) або сульфат амонію (якщо очікується дефіцит сірки).

У разі внесення розчину КАС на поверхню ґрунту втрати азоту будуть меншими, ніж за розкидання сечовини. Але для обох поверхневих застосувань потрібно, щоб добрива потрапили у вологий ґрунт, але не були змиті з поля. Зазвичай потрібен дощ (в ідеалі 10 мм або більше) невдовзі після внесення, щоб перемістити добрива в ґрунт та обмежити втрати від випаровування.

Ключовим моментом для КАС є те, що це добриво вбирається поверхнею ґрунту. КАС, застосоване в умовах нульового обробітку ґрунту з високим рівнем засміченості бур’янами або за наявності рослинних решток, може повністю абсорбуватися цими рештками та бур’янами.

Поверхневе внесення будь-яких азотних добрив може призвести до іммобілізації азоту на полях з високим вмістом рослинних решток та сприяти циклічній мінералізації в нижніх шарах цих решток. Тому, хоча внесений азот може бути недоступним, він допомагає збільшити доступну кількість елементів живлення.

Сульфат амонію менш летючий, ніж сечовина, і, як правило, не так швидко втрачає азот при внесенні на поверхню ґрунту. Однак втрати сульфату амонію можуть бути вищими на карбонатних ґрунтах. Сульфат амонію реагує з карбонатом кальцію (CaCO₃) і виділяє вільний аміак, який може випаровуватися. Сірка з сульфату амонію добре засвоюється тільки в разі ґрунтового підживлення.

Не рекомендується використовувати добрива з інгібіторами нітрифікації (ESN) для підживлення (внесення після висіву), тому що повільне вивільнення азоту не дасть змоги вчасно забезпечити рослини цим елементом. Крім того, такі добрива найкраще працюють, коли їх загортають у ґрунт.

Якщо ви використовуєте гранульовані добрива, вносьте їх, коли листя висохне, щоб переконатися, що гранули скочуються до землі і не викликають опіку листя.

Якщо ви використовуєте рідкі добрива, найкраще робити це, коли листя стає вологим через ранкову росу або невеликий дощ, – тоді вони швидко стікають. Застосування в жарку та суху погоду може збільшити поглинання рідини рослиною, збільшуючи кількість опіків. За таких умов, якщо удобрення не можна перенести на пізніше, варто додати трохи води в резервуар.

ЯКУ НОРМУ ДОБРИВ ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ПІДЖИВЛЕННЯ ОЗИМОГО РІПАКУ?

Наприклад, для отримання врожаю 3,5 т/га (залежно від типу ґрунту):

– зазвичай вносять від 0 до 30 кг/га азоту при сівбі або восени. Восени азот можна вносити, щоб стимулювати осінній ріст. Але дослідження показують, що озимий ріпак, висіяний пізно – після початку вересня, навряд чи відреагує на такий захід, і в такому випадку внесення азоту не матиме фінансової віддачі. Це особливо актуально для південних регіонів України і Закарпаття, де озимий ріпак часто сіють пізно;

– залишок 80–220 кг N дають у підживлення навесні. Азотні підживлення озимого ріпаку по мерзлоталому ґрунту будуть малоефективними через значні втрати азоту.

При врожайності понад 3,5 т/га дають 60–80 кг N на кожну додаткову тонну запланованого врожаю.

ЯКУ НОРМУ ДОБРИВ ВИКОРИСТОВУВАТИ ДЛЯ ПІДЖИВЛЕННЯ ЯРОГО РІПАКУ?

У підживлення рекомендується давати не менше ніж 20% від загального рівня азоту. Наприклад, якщо планується внести 112 кг/га фактичного азоту, підживлення має бути не менше ніж 22,4 кг/га, можливо, до 33,6–45 кг/га, щоб воно дало хороший ефект. Пам’ятайте, що додавання азоту продовжить період вегетації ріпаку та затримає дозрівання. Підживлення нормою 33,6 кг/га N і більше дасть змогу побачити помітне поліпшення неозброєним оком, але різниця при нижчих дозах N може виявитись лише при збиранні врожаю.

МЕТОДИ ПІДЖИВЛЕННЯ РІПАКУ АЗОТОМ

Розкидання сечовини або поверхневе краплинне внесення КАС – найбільш поширені та швидкі методи азотного підживлення ріпаку. Але ці методи можуть зумовити високі втрати від випаровування, якщо ґрунт сухий або дощ не пройде відразу після внесення. Загортання добрив у ґрунт, а не внесення на його поверхню, суттєво мінімізує втрати від випаровування та іммобілізації азоту, а також підвищує загальну ефективність використання азотних добрив. Для цього можна використовувати аплікатори зі спицями/шприцами або сучасні міжрядні аплікатори. Існують ґрунтові аплікатори як для рідких, так і для сухих добрив.

Бакове змішування рідкого азоту з гербіцидом та внесення через розпилювач не рекомендується з кількох причин. Цей метод може забезпечити внесення невеликої лише норми азоту – цього недостатньо, щоб щось змінити. Листкові (позакореневі) підживлення менш ефективні, оскільки рослини поглинають поживні речовини через коріння. До того ж удобрення та суміші добрив і гербіциду, внесені на листя, можуть пошкодити рослини.

Ефективними вважаються і високотехнологічні аплікатори для підживлення ріпаку. Аплікатор зі змінною швидкістю, що використовує сучасні сенсори для оцінки біомаси культур, потенційної врожайності та потреби рослин у поживних речовинах (наприклад, GreenSeeker), дає гарний ефект при підживленні ріпаку азотом.

ЧИ БУДЕ ЕФЕКТИВНИМ НА РІПАКУ «ПІДЖИВЛЕННЯ З ЛОЖКИ» АЗОТОМ?

Цей метод передбачає використання великої кількості азоту невеликими нормами впродовж вегетаційного періоду. Такий метод підживлення використовується при вирощуванні ріпаку та картоплі на краплинному зрошенні (фертигація). Але це економічно неефективно при вирощуванні ріпаку в богарних умовах. Це пов’язано з тим, що:

– багаторазове внесення збільшує фінансові витрати;

– азот, що вноситься у ґрунт на початку сезону, як правило, найбільш ефективний, оскільки культура отримує його саме тоді, коли потребує;

– мінливість погодних умов (посуха чи дощі) впродовж сезону збільшує ризик того, що робота не буде виконана.

Виняток становлять випадки, коли втрати азоту були високими (або культура була недостатньо забезпечена добривами). У такому разі додаткове підживлення ріпаку може бути виправданим.

ЧИННИКИ ВТРАТИ АЗОТУ

Втрати при поверхневому внесенні азоту залежать від низки чинників.

рН ґрунту. Збільшення випаровування азоту з часом може бути приблизно вдвічі вищим для ґрунту з pH 7,5 порівняно із ґрунтом з pH 6,5. При сильному рівні кислотності засвоєння азоту корінням ріпаку зменшується, оскільки коріння пошкоджується в результаті алюмотоксичності.

Вологість поверхні ґрунту. Як-що поверхня ґрунту суха, втрат не буде. Висока відносна вологість (80% і більше) іноді спричиняє втрати, навіть якщо останніх кілька днів не було дощу, адже вологи в повітрі може бути достатньо, щоб викликати гідроліз. Слабкий дощ у 2–3 мм може збільшити втрати, оскільки він не переміщує добрива (сечовину або інші) досить глибоко у ґрунт, але 10–12 мм дощу впродовж двох днів зведе втрати N майже до нуля. Якщо поверхня ґрунту волога і швидко висихає, втрати можуть бути спочатку високими, але припинитися, коли ґрунт стає сухим.

Вітер. Вітри, що осушують поверхню ґрунту, можуть значно збільшити втрати N.

Рослинні рештки на поверхні ґрунту та бур’яни. Поверхневі рослинні рештки та бур’яни можуть обмежувати контакт добрива із ґрунтом, а добриво може затримуватися в соломі та іммобілізуватися. Рослинні рештки також мають високі рівні ферменту уреази, які сприяють випаровуванню.

Текстура ґрунту. На піщаних ґрунтах, як правило, втрати N будуть вищими.

Розкидання VS ґрунтове підживлення. Втрати будуть нижчими, а ефективність добрив помітно зросте, якщо N вносити в зону розміщення коріння, а не розкидати по поверхні ґрунту.

Гарних врожаїв та переважних вам рішень!